1. Який має похнюплений вигляд; насуплений, понурий, збентежений.
2. Який виражає незадоволення, досаду або зосередженість; насуплений.
похнюплений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Юрій сидів похнюплений, пониклий. У праве вухо йому щось шепотів чигиринський сотник, але раптом зліва до нього почав гукати білоцерківський полковник.
— Франко Іван, “Мойсей”
Частина мови: прикментик () |