Значення
-
У давньому українському праві: особа, яка проживала в одному домі (хаті) зі злочинцем і знала про злочин, але не повідомила про нього владу, а тому несла спільну з ним відповідальність.
-
У широкому вжитку (зазвичай історичний або образний контекст): спільник, поплічник у неблагородній, злочинній або ганебній справі; той, хто діє разом з кимось, перебуваючи в одному прихованому союзі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. похатник, р. похатника, д. похатникові, з. похатника, о. похатником, м. похатникові, к. похатнику