покара

1. (у християнстві) Священна книга, що містить тексти Святого Письма (переважно Псалтир) та молитви для домашнього чи громадського богослужіння, використовувана в обрядах та особистій молитві.

2. (переносно, заст.) Книга релігійно-моралістичного змісту, що містить повчання; книга як джерело мудрості або повчання.

Приклади вживання слова

покара

Приклад 1:
За Богдана, Та за скаженого Петра, Та за панів отих поганих До краю нищить… Покара, Уб’є незримо і правдиво; Бо довго Довготерпеливий Дивився мовчки на твою, Гріховную твою утробу І рек во гніві: — Потреблю Твою красу, твою оздобу, Сама розіпнешся. Во злобі Сини твої тебе уб’ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!..
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 2:
Вiн покара за злеє дiло усе рiвно, що за душогубство. Не бiйся, кажу, мене; i коли б вже й так прийшлось, щоб ти стала забувати i бога, i стид людський, то я тебе обережу, як братик сестрицю… — Братику мiй милесенький!
— Самчук Улас, “Марія”