Словник Української Мови
Буква
1. (у релігійному контексті, часто з великої літери) Вічне засудження, духовна смерть, стан відокремлення від Бога як наслідок гріха; протилежність спасінню.
2. (переносне значення) Повне знищення, загибель, крах, нищення (часто в емоційно насичених або поетичних висловлюваннях).
Приклад 1:
“Погляньте отут, малоросійські сини, на нещастя матері вашої і крайню погибель вітчизни вашої”, — пише літописець. Не бачать, не чують, не хочуть бачити, як колись, так і нині.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Turdus, ipse sibi malum cacat — «Погибель дроздова из внутрь его исходит»3.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Я на погибель готова, менi тепер однаково! Не в’януть же менi, не сушить своєї краси, поки Степан повернеться!..
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”