Словник Української Мови
Буква
1. Масове насильство, що супроводжується грабунками, руйнуванням майна, вбивствами, спрямоване проти певної групи населення (часто за національною, етнічною чи релігійною ознакою).
2. Розгром, нищівна поразка, повне знищення чого-небудь (наприклад, у спорті, політиці, військовій справі).
3. (заст.) Гучний скандал, галас, метушня.
Приклад 1:
А після Пилявців ще гриміли битви: під Збаражем — Зборовим, де була повна перемога, яку татари одібрали зрадою, й була Берестецька поразка, і був ще погром поляків під Батогом, й остання велика облога польського війська на чолі з королем Яном ІІ Казимиром, й ще одна зрада татар, а далі настала безсила рівновага, ні те, ні те військо, ні Річ Посполита, ні козацька Русь-Україна не мали сили до великої потуги, й хто знає, чим би це скінчилося, якби Хмельницький не поїхав у Переяслав. Це була друга його велика помилка, яку не міг спокутувати.
— Франко Іван, “Мойсей”