Значення
-
(у філософії, особливо в екзистенціалізмі) стан глибокої внутрішньої тривоги, метафізичного страху або жаху перед свободою, відповідальністю, небуттям або абсурдністю існування; онтологічна тривога.
-
(у психології) інтенсивне почуття тривожності, що виникає в екстремальних або граничних ситуаціях, пов’язане з усвідомленням власної вразливості або загрози існуванню.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. погорження, р. погорження, д. погорженню, з. погорження, о. погорженням, м. погорженні, к. погорження