Який виражає погорду, зневагу до когось або чогось; сповнений гордовитої зневаги.
погордливий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Зустрічаючись з Іваном Семеновичем у Завадської, він тепер нічим не виділяє його з-поміж инших — жодного натяку, жодної усмішки, хіба що пройме гострим поглядом, як почує співаччине «Орлику»… На заводі теж сухий і коректний — ані зайвого слова, ані зайвого погляду; такий, як і раніше був, погордливий спец, «англієць»… Це з того часу, як виїхав Сквирський, добре це пам’ятає Іван Семенович; але ж чому — зрозуміти не міг, аж доки вияснилось це в коротенькій і випадковій розмові одного вечора, як вийшли вони разом з опери, де після довгої перерви з великим успіхом виступала Завадська. Зійшлися вони — випадково — коло останнього візника, і, щоб не їхати вдвох, кожен вирішив іти пішки; так і сталося, що пішли вони поруч.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |