Тлумачення із “Словника української мови”* ПОГ О НЕЦЬ , нця, ч. 1 . діал. Погонич . Вісім літ без чоловіка [ Харитина ] ; він Тарасом звався . Був в погонцях за Дунаєм (Укр. поети-романтики.., 1968, 546); Старший подивився скоса на Юхимового батога , на зігнуту приголомшену постать . – З погонців ? Пускайте його , після розберемося ( Ле , Ю. Кудря, 1956, 253). 2. заст. Переслідувач . Біглому єдина [ одна ] дорога , а погонцеві десять (Сл. Гр.).
погонець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |