погонач

1. Той, хто погоняє, спонукає до руху робочу худобу або впряжних тварин (коней, волів тощо), керуючи ними під час орання, перевезення вантажів чи інших робіт.

2. (переносно) Той, хто активно спонукає, підганяє когось до дії, праці; настройник, ініціатор.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |