1. Який був підданий голінню, з якого збрили волосся за допомогою бритви чи іншого пристрою.
2. (перен., розм.) Який був позбавлений чогось, очищений від чогось, неначе після гоління (наприклад, про ділянку землі, з якої зрізали рослинність).
поголений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Он кому дзвонами задзвонили!..» Та остаточно повірив кошовий Богдан Микошинський, що Наливайко тут, на Січі, коли полковник Кремпський став його обнімати, а священик Лука підняв над ними долоні… Жилавий, наче в’яз, чисто, як завжди, поголений, у празниковому з перламутровими ґудзиками новому жупані, Кремпський пригортав Наливайка до себе за плечі однією рукою, а другою проводив над запорожцями та Жбуровою голотою, мов прихиляв до себе і низовиків, і прибулих до них повстанців. — Усе, панове, про що говорив Северин Наливайко, все воно так має бути, бо ми ніякі не вороги!
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: прикментик () |