Значення
-
Власна назва однієї з найдавніших пам’яток старослов’янської писемності, частини або окремого списку Євангелія-апракос, написаного глаголицею в XI столітті та знайденого в Моравії.
-
Загальна назва давніх слов’янських рукописних книг релігійного змісту, написаних глаголицею (на противагу кириличним рукописам, які називали “крилицями”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. погласиця, р. погласиці, д. погласиці, з. погласицю, о. погласицею, м. погласиці, к. погласице