Словник Української Мови
Буква
1. Героїчний, самовідданий вчинок, що вимагає великої сили волі, мужності та часто пов’язаний з ризиком для життя, здійснений заради високої мети (блага інших, захисту Батьківщини, ідеалів).
2. Надзвичайно важка, напружена праця, діяльність, що вимагає великих зусиль і витривалості, спрямована на досягнення видатного результату.
3. У релігійному контексті — аскетичне життя, суворе самозречення, спрямоване на духовне вдосконалення та служіння Богові (переважно в множині: «чернечі подвиги»).
Приклад 1:
Одне моє дитяче оповідання «Подвиг» навіть було відзначене премією на конкурсі, який проводила дитяча газета «Зірка». У старших класах вчилася у новоствореній, переважно для дітей з околиці Чернігова, з невеличкими класами залізничній школі № 41 (втекла сюди з центральної школи, де вчилися діти чернігівської «аристократії», не витримавши атмосфери, що панувала там).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Подвиг, тобто правильн е вживання вільної волі, робить поділ; і цей подвиг у виборі істинного, доброго, досконалого є правда, що всякому віддає своє: повне – повним і марне – мирним. Тому мудрий і праведний є одне й те ж. Поставлений між вічністю й часом, світлом і пітьмою, істиною й брехнею, добром і злом, маючи переважне право вибирати істинне, добре, досконале і здійснюючи це на ділі, у всякому місці, бутті, стані, званні, ступені, є мудрий, є праведний.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
II В цьому розділі я оповідаю про невеликий подвиг… — А чий? Ви подумайте!… …Зима, фуга, буруни, іще буруни… Потяг, залізниця, й рейки, рейки в степ.
— Невідомий автор, “180 Kit U Chobotiakh Mikola Khvil Ovii”