1. Властивість або стан подвійності, наявність двох суттєво однакових або дуже схожих елементів, явищ, ознак; дублікація, двоїстість.
2. У лінгвістиці — фонетичне явище, коли два однакові сусідні звуки в межах одного слова зливаються в один довгий (наприклад, у словах “звідси”, “сходити”).
3. У мистецтві та літературознавстві — прийом або мотив, за якого персонаж, образ або сюжетна лінія має свого двійника, віддзеркалення або альтернативну версію, що слугує для розкриття конфлікту, ідеї або характеру.