подворець

1. (історичне) Посадовець у княжій Русі, який керував княжим двором, господарством та збиранням податей; відповідальний за порядок у княжій резиденції та навколишніх землях.

2. (історичне) У пізніший період (наприклад, у Великому князівстві Литовському) — управитель господарством феодала (панського двору), наглядач за селянами, староста.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |