подвійник

1. У фольклорі та міфології — істота, що є точним зовнішнім відтворенням певної людини, часто з небезпечним або зловісним символізмом; двійник, двійник-привид.

2. У літературознавстві та мистецтві — персонаж, який є повною або частковою копією іншого персонажа, що використовується як художній прийом для розкриття внутрішнього світу, конфлікту або ідеї твору.

3. У розмовній мові — людина, що надзвичайно схожа на іншу зовні; виглядає як її точна копія.

Приклади вживання

Приклад 1:
Тоскний, самітній, ніби мій подвійник. Іде — нудьгу несе, бере досада: «Чого іще цей…» Підходить винувато, боязко.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”

Частина мови: іменник (однина) |