1. Податок, що стягувався з кожної особи (з кожної “душі”) чоловічої статі у Російській імперії з XVIII до кінця XIX століття.
2. У широкому розумінні — будь-який податок, який обчислюється та збирається з окремої людини (подушний збір).
подушне
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— А як прийдеться платить подушне та за землю, то й тоді мене не спитаєшся? — сказав Кайдаш.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”
Приклад 2:
Якщо за царювання Лю Бана подушне сплачували особи віком від 15 до 56 років, то У Ді встановив податковий вік від 3 до 80 років, унаслідок чого в бідняцьких сім’ях виникла стійка традиція вбивати немовлят, хворих та престарілих. Ще й у XIX ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 3:
— Еге… [Друга половина 1848, Кос-Арал] «Мов за подушне, оступили…» Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь. Боже милий, Де ж заховатися мені?
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (однина) |