подубілий
[podubilɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Який став дубілим, набув властивостей дуба; твердий, міцний, негнучкий (переважно про дерево).
-
Перен. Який став дуже твердим, жорстким, негнучким; закостенілий, задерев’янілий.
-
Перен. Про людину: який став нечутливим, суворим, невблаганним; загрубілий, огрубілий.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. подубілий, р. подубілого, д. подубілому, з. подубілого, о. подубілим, м. подубілім