подружина

1. Жінка по відношенню до чоловіка, з яким вона перебуває в офіційно зареєстрованому або визнаному суспільством шлюбі; дружина.

2. (заст.) Жінка як постійна партнерка чоловіка, з якою він веде спільне господарство, незалежно від офіційного оформлення стосунків; також уживалося для позначення нареченої.

3. (перен., рідко) Тісно пов’язана, союзниця, прихильниця (наприклад, у боротьбі, спільній справі).

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |