1. (діал., рідк.) Дозволити, надати дозвіл на щось; дозволити зробити щось.
2. (діал., рідк.) Дати можливість, сприяти чомусь; припустити.
подозволити
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: дієслово () |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. (діал., рідк.) Дозволити, надати дозвіл на щось; дозволити зробити щось.
2. (діал., рідк.) Дати можливість, сприяти чомусь; припустити.
Відсутні