подостаток БукваП 1. (діал.) Те саме, що достаток — велика кількість чогось, надлишок, багатство. 2. (діал.) Стан, коли є все потрібне в достатній кількості, забезпеченість, добробут. Приклади вживання Відсутні Частина мови: іменник (однина) | ←сивішатиподоставатися→