подалі

1. (вживається переважно у формі знахідного відмінка “подалі”) застаріла назва для податку, мита або іншого збору, що стягувався з товарів, що перевозилися або продавалися; податок, мито.

2. (вживається переважно у формі знахідного відмінка “подалі”) застаріла назва для будь-якого податку, оброку, данини, що сплачувалася на користь держави або феодала.

Приклади вживання

Приклад 1:
Якщо все обмежується набором давно відомих Шевченкових формул, за якими втрачається справжня суть великої постаті, її людський зміст, якщо його іменем ведеться примітивна кон’юнктурна пропаганда, якщо під портретом «роздекламованого й зацілованого Шевченка» (вислів Стефаника) за допомогою відповідно препарованих і переакцентованих цитат вершиться щось принципово антишевченківське, то — подалі від такого культу. Проте якщо Шевченко допомагає відчути себе людиною (а він таки допомагає — є сотні свідчень!
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Конфуцій рекомендував «поважати чортів і духів, але триматися від них подалі» (Луньюй, XXIII, 6:22), отож, на кшталт інших китайських інтелектуалів, не вбачав у набожності народу панацею від падіння моральності, вважав надмірну релігійність ознакою безкультур’я та неуцтва. Наскільки реалістичною була конфуціанська модель суспільства?
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |