почуд

[pot͡ʃud] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (у фольклорі) Фантастична істота, чудовисько, створіння з народних вірувань або казок, що має надприродні властивості та часто наводить страх.

  2. (переносно, розм.) Про людину, тварину або предмет дивного, незвичайного, часто потворного вигляду.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. почуда, р. почуд, д. почудам, з. почуда, о. почудами, м. почудах, к. почуда

Більше записів