почесність

1. Абстрактний іменник, що означає моральну якість людини, яка характеризується чесністю, принциповістю, високим почуттям обов’язку та відповідальності; сумлінність, доброчесність.

2. (заст.) Почесне звання, титул або пов’язана з ними гідність; пошана, шанобливість.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |