побудник

1. Той, хто займається будівництвом, споруджує будівлі або інженерні конструкції; будівельник, будівничий.

2. (переносно) Той, хто створює, засновує щось нове, закладає основи чогось; творець, фундатор.

3. (істор., заст.) Назва посади керівника будівельних робіт у Київській Русі та в Україні в XVI–XVIII століттях.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |