Словник Української Мови
Буква
1. Технічний термін у поліграфії, який означає розміщення та порядок складання окремих друкованих елементів (ілюстрацій, заголовків, тексту) на сторінці або полі друкованого видання (книги, газети, плаката).
2. У ширшому вжитку — процес або результат створення, організації, компонування чого-небудь (наприклад, побудка аргументів у міркуванні, побудка фрази в мовленні).
Приклад 1:
Це був звичайний ранковий рух: «побудка» перевірка, прибирання, потім роздача хліба, чай… За кожним цим заходом гримали засуви, брязчали замки й ключі, клацали кормушки, глухо грюкали двері… Після того як було забрано сміття, відчинилась кормушка й перед нею став роздатчик хліба з величезним кошиком. Спочатку роздатчик зазирнув у камеру, порахував бистрим оком мешканців, а тоді спитав у Ляшенка, що знав своє діло й вже стояв біля кормушки на варті, «скілько?» — і видав двадцять вісім пайок хліба, а тоді ще наміряв сірниковою коробочкою 28 порцій цукру.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”