Значення
-
(діал.) Той, хто побрязкує, брязкає чимось; брязкач.
-
(діал.) Дзвіночок, брязкальце, дзвоник (часто на шиї худоби).
-
(діал., перен.) Пустопорожня, легковажна людина, базікало.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. побрязкач, р. побрязкача, д. побрязкачеві, з. побрязкач, о. побрязкачем, м. побрязкачеві, к. побрязкачу