1. (діал.) Той, хто побрязкує, брязкає чимось; брязкач.
2. (діал.) Дзвіночок, брязкальце, дзвоник (часто на шиї худоби).
3. (діал., перен.) Пустопорожня, легковажна людина, базікало.
побрязкач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |