Приклад 1:
Зокрема побіжно згадує досить-таки суттєвий пайок із продуктових складів на Донбасі як останній привіт з України, який дуже підтримав нас. Мені запам’яталося, що серед тих харчів, що їх ми одержали тоді, були олія, мед, трохи цукру і мішечок пшениці, і батько на Різдво зробив аж ціле відро куті.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Поминаючи відомі ширше ймення всіляких епігонів висо кого quatrocento, які, не знайшовши собі збуту по інших, західніших, землях, прийшли до нас, начинені вщерть архітек турними, малярськими, музичними, еротичними та філософ ськими ідеями, всіх цих героїв плаща і шпаги на кшталт П’єтро Барбона, Павла Римлянина, Амброзіо Прихильного, Каллімаха Буонаккорсі і ще пізніших Россі, Растреллі, Корасіні та іже з ними, згадаю тут побіжно тих, які знані набагато менше, а проте являють собою типи цілком непересічні і навіть екзотичні. Це насамперед власник пересувного звіринця Мікельаньйольо Романо, що першим показав мешканцям моєї країни живого носорожця, про якого раніше вони тільки читали в популярних «Фізіологах», очевидь, візантійського походження.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Чи так чи сяк, а Шпак дурак… Згадався побіжно другий вихованець совєтського режиму, представник сталінської інтелігенції, тупий, бездарний парубчак, що гнувся теж бути поетом і що про нього часто говорили жартома: Шеремет не поет, не поет Шеремет. 10/VІІ — 42 р. Сьогодні рівно місяць, як я приїхав до Києва.
— Невідомий автор, “059 Liubchenko Agatangel”