Древослів

Словник Української Мови

побіяти

[pobijɑtɪ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (заст., діал.) Завдати поразки, перемогти у битві; побити.

  2. (перен., рідк.) Викликати сильний страх, жах; перелякати, нагнати страху.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. побіяти, р. побіятів, д. побіятам, з. побіяти, о. побіятами, м. побіятах, к. побіяти

Більше записів