1. (істор.) У Київській Русі — особа, яка займалася збором податей (побору) для княжої скарбниці.
2. (перен., заст.) Той, хто займається збором, стягненням чогось, зокрема у значенні вимагача, утискача.
побірець
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |