1. (діал.) Дія за значенням дієслова побирати; збирання, підбира́ння чогось.
2. (діал.) Те, що побирають, збирають; зби́р, збірка.
3. (діал.) Врожай, уро́жай.
4. (діал.) Ви́бір, добі́р.
Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Дія за значенням дієслова побирати; збирання, підбира́ння чогось.
2. (діал.) Те, що побирають, збирають; зби́р, збірка.
3. (діал.) Врожай, уро́жай.
4. (діал.) Ви́бір, добі́р.
Приклад 1:
Вона покотилась луною до гір, Ясніше займаються ранки: Команда відкрила поновний побір — Всі брами нарозтіж до бранки. І йдуть по шляхах звідусіль, як один, Одною густою юрбою, Меткий робітник і важкий селянин По зброю і просто до бою.
— Невідомий автор, “105 Oleh Olghich Vybranne”