Словник Української Мови
Буква
1. (дієслово) Завдати поразки супротивнику у битві, змаганні, суперечці тощо; перемогти.
2. (дієслово, переносне значення) Подолати, здолати якусь перешкоду, негативну рису, почуття тощо.
3. (дієслово, застаріле) Постраждати, зазнати шкоди, бути переможеним (уживалося в значенні, зворотному до сучасного).
Приклад 1:
А муза каже: «Не жахайсь, Не хист їх Турну побідити, В чужую казку не мішайсь». Троянці нап’яли всі жили Та вмить пролом і заложили, І груддю стали боронить; Рутульці бісом увивались, Но на пролом не посовались, А Турн не знав, що і робить.
— Самчук Улас, “Марія”