1. Той, хто перемагає у змаганні, сутичці, війні; переможець.
2. Заст. Той, хто здобуває щось, досягає мети внаслідок перемоги; завойовник.
побідник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Іул, Енеїв як наслідник, Похвальну рацію сказав; І свій палаш, що звавсь побідник, До боку Низа прив’язав. Для милого же Евріала Не пожалів того кинджала, Що батько у Дідони вкрав.
— Самчук Улас, “Марія”
Частина мови: іменник (однина) |