1. Так, як це робили в давні часи; за старовинним звичаєм, традицією або способом.
2. У відповідності до давніх норм, правил або стилю; на зразок старовини.
Словник Української Мови
Буква
1. Так, як це робили в давні часи; за старовинним звичаєм, традицією або способом.
2. У відповідності до давніх норм, правил або стилю; на зразок старовини.
Приклад 1:
Якось він уранці, виходячи з дому і побачивши «трапезундську вдовичку» під пальмами коло фонтана, захотів був увічливо сказати їй: «вітаю вас»; одваживши поклін, він вимовив: σας ασπαζομαι; в своїй старанності сказав він це речення навіть не все по-стародавньому, бо не υμας, але по-новому, σας, аби вдовичка легше зрозуміла. Отже ж вона, як почула се ασπαζομαι, то швидше, затуливши лице руками, втекла до хати; потім, як спитали Шмідти в «яраліста», щó воно таке буде по-новогрецькому ασπαζομαι, то «яраліст» зареготався, а перекладу не дав… То так навіть філологові Костянтину не щастило на розмову з Зоєю; а Володимирові та Аполлонові — й поготів… Ще важче було, ніж зліпити самому грецьке речення, зрозуміти, щó хоче сказати по-грецьки Зоя.
— Тютюнник Григорій, “Вир”