Словник Української Мови
Буква
1. Так, як це властиво слов’янам, характерно для слов’янських народів, їхньої культури, звичаїв чи ментальності.
2. Мовою слов’янської групи (зазвичай маючи на увазі давньослов’янську або церковнослов’янську мову).
3. (У переносному значенні) Просто, відверто, без хитрощів, по-братерськи.
Приклад 1:
Веселюсь у Бозі, спасителі моїм… Забава, по-римськи – oblectatio, по-грецьки – діатриба, по-слов’янськи – глум, або глумління, є корифа2 і верх, і цвіт, і зерно люд ського життя. Вона є центром кожного життя.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
По-слов’янськи чудо є старе. 356 Розділ 8-й ПЕРШИЙ ДОСЛІД, ЩО ВИПРОБОВУЄ СИЛУ ТАКОГО “ЗВЕРШИЛИСЯ НЕБО Й ..” Під цим історичним видом заховалось те ж, що й під тим: “(початку сотворив Бог…” Звершення, верх, кінець і початок є її саме.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Ось чо му по -грецьки дияволос, тобто перекидник, по -римськи ж traductor, тобто звідник, або перевідник, дане ім’я наклепни кові, по-слов’янськи ж робити наклепи означає те ж саме, що й колотити, змішувати гірке з солодким, і навпаки. Це буває юді, коли замість со лодкого виставляється гірке, і навпаки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”