Словник Української Мови
Буква
1. Так, як властиво козакам; відповідно до звичаїв, способу життя, поведінки або світогляду козаків (наприклад: мужньо, відважно, вольово, з розмахом).
2. У спосіб, характерний для козацького військового мистецтва або побуту (наприклад: вести бій по-козацьки, сидіти за столом по-козацьки).
3. (Переносно) Швидко, рішуче, без зайвих роздумів (розмовне).
Приклад 1:
— Ну, попрощайтеся хто з ким хутко, по-козацьки, і гайда у пригород, в шанці: того й гляди, що голомозі захочуть нас навідати. Юрба заколивалась; намітки поміщалися з шапками, хустки і стрічки — з шликами; стихло все, і тільки вчувались то поцілунки гарячі, то обійми міцні, то зітхання; але жоден стогін, жодне ридання не вразило завзятців, і хіба-но крадькома на чиїх-не-чиїх чорних молодих та яскравих очах набігла була сльоза неслухняна, та й та зронилася безгучно на землю… Сотник Завістний протер очі, поправив вуса і обняв гаряче свою одиницю, свою останню на житті втіху — Орисю.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”