1. Так, як це робили козаки; у спосіб, властивий козакам, їхньому побуту, звичаям або військовій справі.
2. Відважно, мужньо, з удачу; так, як це було притаманно козацькому духу.
3. Щиро, гостинно, широко (про прийом гостей, трапезу тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Так, як це робили козаки; у спосіб, властивий козакам, їхньому побуту, звичаям або військовій справі.
2. Відважно, мужньо, з удачу; так, як це було притаманно козацькому духу.
3. Щиро, гостинно, широко (про прийом гостей, трапезу тощо).
Приклад 1:
Два молодих королевичі, два богатирі… «Два ведмеді!» Перекинули рушниці по-козацькому через плечі, скочили на коней — і гайда. Тільки й бачили… До залізниці — до станції Лазо — їхали верхи.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”
Приклад 2:
Коли це Вересай, котрий не чув про «Corpus inscriptionum slavicarum» і не був посвячений в секрети археологічної дипломатії, виголосив фразу пісні, котра по-козацькому зачіпала Польщу.
— Невідомий автор, “171 Avstro Rus Ki Spomini 1867 187 Mikhailo Draghomanov”