1. Технічний термін, що позначає опір (перешкоду) рухові стисненого повітря або газу в трубопроводах, каналах, системах вентиляції тощо, що виникає внаслідок тертя, місцевих втрат або конструктивних особливостей системи.
2. У більш вузькому, фаховому вжитку — параметр або характеристика матеріалу, конструкції або пристрою, що визначає його здатність протидіяти проходженню стисненого повітря або газу під тиском.