1. (біол.) Спеціалізована структура в рослин (наприклад, у мангрів), що слугує для газообміну та надходження кисню до підземних коренів у заболочених ґрунтах; повітряний корінь з аераційною тканиною.
2. (техн.) Пристрій або елемент системи, призначений для видалення повітря (деаерації) з рідин, наприклад, з паливних або гідравлічних систем техніки.