плюс

Приклад 1:
Не певна, що до снаги мені таке завдання — з моїм філологічним мисленням, вічним острахом перед крайніми оцінками, безапеляційними формулами й тенденціями простої заміни знаків «плюс» на «мінус», з нещадним баченням усіх «за» і «проти» й повагою до Іншого. Дедалі більше, на жаль, переконуюся в істинності того погляду, що в історичному розвитку України переважає синдром Фенікса: прориви, вибухи, нове відродження — так, а от прагматична тяглість, спокійна поступова розбудова національного буття — з цим якось не складається.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Як же до­нес­ли до паль, тут скру­ти­ли їй вiрьовка­ми ру­ки i но­ги гар­ненько; та вiрьовки i поп­ро­дi­ва­ли у пет­лi, що на па­лях, та, пiд­су­нув­ши її вiрьовка­ми уго­ру, як плюс­ну­ли ра­зом у во­ду… Та, як ка­ме­ню­ка, пiш­ла на дно, аж тiльки бульбаш­ки за­булько­тi­ли!.. – Тягнiть на­зад, тяг­нiть!..
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”

Приклад 3:
Притаскали Ус­тю, i те ж усе бу­ло, що з Век­лою, тiльки Ус­тя, як плюс­ну­ли її у во­ду, так тут їй i амiнь! Хоч i тру­си­ли, так i не вiд­ка­ча­ли, так i зос­та­лась.
— Квітка-Основ’яненко Григорій, “Конотопська відьма”