1. Розорення, спустошення, нищення чогось; завдання значної шкоди, знищення матеріальних або культурних цінностей.
2. У переносному значенні: грубе порушення, профанація, спотворення чогось (наприклад, моральних норм, законів, художніх творів).
плюндрування
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Бнук князя Федора Іван, що сів після діда в Острозькому замку, був людиною тихою, роботящою і побожною: в роки свого князювання він дбав про школи, завів біля землі агрономів, заклав у Межиріччі Троїцьку церкву, Троїцький монастир у Дермані, Преображенсь-кий монастир у Дубні, та через татарське плюндрування князівства і йому довелося сісти на коня і взяти в руки меча. Під Теребовлею він заскочив орду, потовк її там добряче й відбив дев’ять тисяч людей з ясиру.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |