Словник Української Мови
Буква
1. Велика, переважно плоска та товста прямокутна деталь з каменю, бетону, металу тощо, що використовується в будівництві або в техніці (тротуарна плита, залізобетонна плита, надгробна плита).
2. Масивна, відносно плоска ділянка земної кори, що є частиною літосфери (тектонічна плита).
3. Кухонна приладдя для приготування їжі, поверхня якої нагрівається (газова плита, електрична плита, індукційна плита).
4. Плоский, товстий шматок твердої речовини (плита шоколаду, мармурова плита).
Приклад 1:
Мало не втративши рівновагу, я відсахнувся, а плита майже безшумно стала на своє місце. І знову — ніякої щілини, й цю плиту неможливо відрізнити від інших.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Тектоніка Східноєвропейська платформа на території України має такі тектонічні структури: Український кристалічний щит, Волино-Подільська плита, Молдавська плита, Причорноморська западина. Остання розташована на південь від міст Марганця і Вознесенська.
— Тютюнник Григорій, “Вир”