плиг

1. (діал.) Стрибок, прижок; раптовий рух угору або вперед.

2. (перен., розм.) Різкий перехід до нового стану, раптова зміна або просування (наприклад, у розвитку, кар’єрі).

3. (техн.) Елемент конструкції у вигляді виступу, перемички або невеликої платформи.

Приклади вживання

Приклад 1:
Він, як со­ба­ка, плиг­нув на тин, а з ти” ну-в бур’яни… Ско­чив і бу­гай на тин,- та на кілку й заст­ряв. Ли­ну­ла кров з про­би­то­го бо­ку… Стра” хо­ви­ще за­ко­ли­ха­лось, рев­ну­ло не своїм го­ло­сом, рво* ну­лось з усієї мочі… Тин упав,- упав ра­зом з ти­но і бу­гай до­до­лу – і так болізно за­ревів, що аж слу‹ха­ти страш­но… Кілок прой­шов по­довж усього жи во­та, ви­мо­тав­ши геть киш­ки зсе­ре­ди­ни… Підняв­ся крик людський, збігла­ся двірня… Ша­та­ни­на-мо­та­ни­на!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
І зараз плиг одна, плиг друга… він нічого. І Жаби годі вже мовчать, Плигають сміло і кричать.
— Котляревський Іван, “Енеїда”

Частина мови: іменник (однина) |