Словник Української Мови
Буква
1. Який складний для розуміння, сприйняття або орієнтування; заплутаний, нечіткий, несистематичний.
2. Який містить помилки, неточності або суперечливі відомості; непослідовний.
3. Розмовне: який перебуває у стані розгубленості, нерішучості; збентежений.
Приклад 1:
І квитка він брав до Могилева, і в могилівському поїзді він їхав, а в дорозі якось поплуталось одне з одним, змішалося, злилося, забулося, і Могилів показався Кам’янцем, ніби й справді він не Комаха, а плутаний і путаний лябораторний гомункулюс, що губиться й губить, що живе в уявлених абстракціях, витівками нещоденних розгубленостей. Другого ж дня вранці Комаха, напоєний гіркою прикрістю своєї невдалої мандрівки, вирушив з Могилева назад до Києва.
— Домонтович В., “Доктор Серафікус”