Словник Української Мови
Буква
1. Той, хто схильний плутати, заплутувати інших, ускладнювати щось; той, хто говорить або робить щось непослідовно, незрозуміло.
2. Той, хто постійно блукає, плутає дорогу або не може знайти потрібне місце.
3. Рослина з родини бобових, звичайна конюшина (Trifolium), що часто росте як бур’ян.
Приклад 1:
Цей плутаник міг, бува, вбачити в дачній групі диких качок або й реставраторів еспанської монархії і, підстібуваний перцем у душі й тілі, міг поперчити всіх добрим шротовим дуплетом. Отже добрий древонасадець не міг довше стрепіти і виступив з зауваженням.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”