Словник Української Мови
Буква
1. Розмножувати, відтворювати потомство (про тварин, рослини).
2. Розводити, культивувати (рослини, сільськогосподарські культури).
3. Перен. Створювати, породжувати, спричиняти появу чогось (часто абстрактного).
4. Заст. Наповнювати, збагачувати когось, щось; примножувати.
Приклад 1:
Може, ще нестись заставлять, Москаля плодити. Бо чутка є, що цар хоче Весь світ полонити.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Приклад 2:
Правда: женщини революцiї пiшли плодити дiтей. Тiльки Марiя й небагато не пiшли.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Грiзно: — Максе, не треба плодити дiтей! Наслiдування вiдзнак нiкчемности.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”