пліоцен

1. Пізній відділ неогенової системи кайнозойської ери в геологічній шкалі, що тривав приблизно від 5,3 до 2,6 мільйонів років тому; верхній (останній) етап третинного періоду.

2. Відповідні цьому геологічному часу товщі гірських порід.

Приклади вживання

Приклад 1:
Вивчає вона також і покривні нашарування дрібнозернистих порід передостаннього геологічного періоду – неогену, включаючи останню його епоху – пліоцен. Також – гірські породи, їх походження, властивості, методи визначення їхнього віку, первинні мінерали, з яких вони складаються тощо.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |