плідність

1. Абстрактний іменник, що позначає властивість бути плідним, здатність до родіння, відтворення потомства (переважно про людину, тварин або рослини).

2. У переносному значенні — здатність давати багаті результати, бути продуктивним, корисним, плідним (про працю, творчість, діяльність, період часу тощо).

3. У демографії та статистиці — показник, що характеризує інтенсивність народження дітей у певній популяції (наприклад, коефіцієнт плідності).

Приклади вживання

Приклад 1:
Власне, широко розгалужені «пакети» таких відповідностей та їхня внутрішня динаміка забезпечують плідність інтелектуальних дій. Внаслідок цього первісні моделюючі системи були досить гнучкими, «відкритими» і всеохопними.
— Зеров Микола, “Камена”

Частина мови: іменник (однина) |