Словник Української Мови
Буква
1. Дієприкметник активного стану минулого часу від дієслова “плести“, що означає: такий, який створював щось шляхом переплетення ниток, паростків, гілок тощо.
2. (перен.) Такий, який створював, вигадував щось хитромудре, заплутане (найчастіше про неправду, брехню, вигадку).
Приклад 1:
Він ставав єдиний та могутній, і коли несподіваний дрож знімався в ньому, то тільки перед власною величчю.Читав він довго, а ще довше сидів, плетучи невиразні мрії, що раз у раз приводили його до того незаперечного факту, що він став письменником. Якщо він зміг ці оповідання написати, то, річ видима, зможе ще багато їх написати і ще кращих.Його мрії яснішали, обертаючись у думки.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”