плець

1. (діал.) Невеликий дерев’яний стовпчик, кілок, причапа, який забивають у землю для кріплення чогось або як позначку.

2. (діал., заст.) Короткий обрубок дерева, колода, пеньок, що використовується як сидіння або підставка.

3. (перен., розм., зневажл.) Про людину обмежену, не кмітливу, тупу; дурень, бевзь.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зра­зу вид­но бу­ло, що то плець не ду­же за­мож­но­го ха­зяїна. Не дос­тат­ки, а тяж­ка пра­ця ки­да­лась в вічі.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Частина мови: іменник (однина) |