Словник Української Мови
Буква
1. Піддавати тверду речовину (переважно метал) високій температурі для перетворення на рідину.
2. Виробляти, отримувати щось шляхом такого перетворення; проводити плавку.
3. Розчиняти, розріджувати вогнем або високою температурою (наприклад, жир, смолу).
4. Розтоплювати, змушувати танути (про сніг, лід).
5. Перен. Викликати відчуття сильного тепла або спеки; сильно гріти, печі.
Приклад 1:
до н. е. землеробсько-скотарські общини Середньої Азії навчилися плавити мідь, одомашнили велику рогату худобу, а згодом — і верблюдів, почали використовувати іригацію. Наприкінці III — на початку II тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Японці навчилися виробляти тканини не лише з кори паперового дерева, дикого бавовнику томен) та кропиви, а й з конопель та шовку, фарбувати їх у синій і червоний колір; видобувати та обробляти перлини, жадеїт, зелену яшму, плавити мідь і бронзу. Що ж до права, за яким жили тогочасні протояпонці, то воно залишалося «суворим і невблаганним»: за незначну провину в людини забирали дружину та дітей, за більшу — вбивали, нерідко винуватця знищували разом з усіма родичами.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”